header img 2

Що відбувається з мозком під час бою 

  Команда Task & Purpose спільно з військовим психологом-підполковником Дейвом Гроссманном підготувала короткий матеріал про процеси, що відбуваються з нашим мозком і тілом до, під час та після бою

 

Починаючи з 90-х років 20 століття, американські військові розпочали вивчення психології бойових зіткнень для пошуку інструментів, що дозволяють виробити прогнозовану і ефективну поведінку солдата в бою. Велика заслуга в успішному впровадженні цієї програми належить професору психології Військової академії Вест-Пойнт підполковнику Дейву Гроссману, який вивчав психологію і фізіологію солдата в умовах бойових зіткнень. Результати досліджень Гроссмана детально викладені в його наукових працях тау виданих їм книгах «В бою» і «Коли вбиваєш».

«Армійське керівництво вважало це божевіллям», - розповідав Гроссман команді Task & Purpose. Вони сказали: «Тільки тому, що це працює в якихось дурних іграх, не означає, що воно буде ефективним в ситуації смертельної загрози». «Ми шукали відповідь на фундаментальне питання: Чи можна порівняти страх, який людина відчуває в поєдинку за супер-кубок, з острахом, який вона випробовує під час бою? І відповіддю, яка все змінила, було – так! Все, що ми можемо використовувати в спорті, ми можемо застосувати і в реальному бою. Це одне з революційних відкриттів, які поліпшують ефективність солдата в бою».

01 football soldier

Звичайно ж, сучасні спортсмени не вступають в смертельні двобої з часів падіння Римської імперії, але Фізіологічне збудження - є фізіологічне збудження. Іншими словами, на фізіологічному рівні немає жодної різниці між підготовкою до вільного падіння з космосу або підготовкою до вибивання дверей утримуваного бойовиками приміщення. В обох ситуаціях мозок і тіло переключаються в режим виживання. І в обох ситуаціях мозок навіть найбільш підготованих людей здатен відчувати страх.

Відвага не має на увазі відсутність страху; відвага - це, перш за все, здатність його контролювати або заміщати його чимось іншим: гнівом, милосердям, зосередженістю, самопожертвою. Цю здатність в солдата можна розвинути, якщо він буде усвідомлювати, як функціонують його мозок і тіло в умовах екстремального стресу. Будучи в змозі ідентифікувати ці фізіологічні процеси, усвідомлюючи їх природність, людина здатна запобігти розвитку невпевненості в собі і виникненню страху, що сковує, в розпал бою. Якщо людина буде знати, що з нею станеться, це вже не зможе застати її зненацька.

Серія анімованої графіки, створеної членом Task & Purpose Метью Батталья, допоможе зрозуміти, що відбувається з нашим мозком і тілом до, під час та після бою. Протягом декількох десятиліть Гроссман брав інтерв’ю в учасників бойових дій, працівників силових відомств для перевірки і обгрунтування висунутої ним і викладеної тут теорії. Звичайно, це лише короткий огляд. Для повного занурення в тему психології та фізіології війни рекомендуємо прочитати книги Гроссмана.

02 intro 1

Напередодні бою емоції кожного бійця знаходяться в стані збудження, що в свою чергу сприяє поліпшенню концентрації уваги і придушенню почуття тривоги. Такий стан, за словами Гроссмана, є цілком природнім:

«Кожен пояснює страх різними способами. Візьмемо музикантів. Один музикант говорить: «Я - розбитий в мотлох перед виходом на сцену. Мене нудить, і я відчуваю, що зараз блюватиму. Це справжній страх перед сценою ». Але він до цих пір добре виконує свою роботу, як музикант. Інший каже: «Чувак, я накачувався спиртним перед концертом. Кишки гурчать. Нерви - як струни». Обидва музиканти відчувають одне і те ж почуття страху, але одного воно з'їдає, а другий мобілізується».

Але, все ж одне з найбільш поширених відчуттів серед солдатів перед боєм - це позив до дефекації, або, як каже Гроссман, - «позив до бойового випорожнення». 

«У нижній частині живота будь-якої людської істоти знаходиться склад токсичних відходів» - говорить Гроссман. «Тіло прагне звільнитися від цих складових, тому що в разі травми живота, вони можуть сприяти зараженню рани і привести до загибелі всього тіла. Тому, перед стресовою подією завжди спостерігається стресова діарея».

03 mortar 1

На момент початку події тіло реагує радикально, починаючи з системи циркуляції крові - спостерігається відтік крові від поверхні тіла. Гроссман пояснює, що таким чином біологічне тіло готується до можливих пошкоджень.

04 artery closing face white 1

«Це спазм судин. Перед можливою втратою крові капілярами, відбувається зниження механічної активності кровообігу, в результаті чого, артерії та судини в середині тіла, можуть утримувати крові в два рази більше, ніж зазвичай. В результаті цих процесів ми можемо спостерігати блідість обличчя у бійця».

Для цього існує дві причини. Одна з них - запобігання синцям, які трапляються, якщо капіляри або вени наражаються на пошкодження від удару тупим предметом. Якщо в них не буде крові - вони залишаться цілими. Але набагато важливіше те, що переспрямування потоку крові всередину організму, допомагає, в разі периферійного поранення, вижити до закінчення бою.

«Уявіть, як 5000 років тому вовк вгризається в Вашу руку», - говорить Гроссман. «Ви спрямовуєте на голову звіра серію ударів каменем, захищаючись. Звір може покремсати Вашу руку в лахміття, але якщо він не дістане до артерії, Ви не стечете кров'ю».

05 post mortar 1

Смерть бойового товариша - найстрашніша подія для кожного солдата. Але поки серце сумує, середній мозок - частина центральної нервової системи, що відповідає за синхронізацію інформації, яка надходить від органів чуття з руховою активністю і контролює концентрацію нашої уваги - перемикається в режим посиленої роботи.

«Я називаю середній мозок «твариною», - говорить Гроссман. «Всередині кожного з нас знаходиться цей звір. Коли ми стикаємося віч-на-віч зі смертельною небезпекою ця тварина говорить: «О, на їх місці міг бути і ти. Будь обережний!» Це фундаментальний закон виживання. Перш, ніж Ви зможете допомогти комусь врятуватися, Ви повинні подбати про себе. Тому найбільш універсальною відповіддю в такій ситуації служить щось схоже: «Боже, дякую, що не мене!»

06 brain drain 1

«Так відбувається тому, що спазм судин також стосується і головного мозку. Коли кров відливає від обличчя, вона відходить і від переднього мозку. І ви більше не можете мислити раціонально», - пояснює Гроссман. «Я називаю це «відключкою» (в оригіналі - «condition black» ). У цей момент Вашими діями керує середній мозок, і Ви будете робити тільки те, чого Ви навчилися, тільки те, на що Ви запрограмовані в результаті тренувань, ні більше, ні менше».

Таким чином, якщо солдат досягає стану «відключки» і при цьому йому бракує адекватної підготовки, виникають всі передумови для його впадання в ступор. У той же час, добре тренований солдат виконає всі належні дії для усунення загрози. «Перед обличчям явної і реальної небезпеки, переважна більшість підготовлених солдатів стрілятиме», - стверджує Гроссман.

07 sounds

«Левиний рик - приголомшуюче і шокуюче явище», - каже Гроссман. «Але сам лев не чує власного рику також, як і собака не чує власного гавкоту. Їх слух притуплений так само, як і наш. Наш рик - це звук наших пострілів».

08 ear brain

Це явище отримало назву «слухова вибірковість». Воно виникає в розпал бою внаслідок блокування мозком роботи нерва, що подає сигнали з внутрішнього вуха. Згідно з дослідженнями, 90% учасників боїв говорять про пережитий ними досвід «слухової вибірковості». «Раптом, ти несподівано опиняєшся в засідці. Бах. Бах. Бах. Постріли гучні і всіх це пригнічує. Ти стріляєш у відповідь, бах. Твої постріли стихають, але постріли противника ти все ще чуєш».

Зір солдата також схильний до зміни в ході бою. Для опису цих змін Гроссман використовує дві різні т.зв. моделі поведінки хижака - «атакуючий лев» і «динаміка вовчої зграї».

09 tunnel vision

Більшість солдатів відчувають синдром тунельного зору. Вони кажуть: «Атакуючий лев» - подібний ракеті з тепловою головкою наведення. Він бачить тільки одну мету, і ніколи не зіб'ється ». «Це і є тунельний зір».

Іноді ж, замість концентрації на одній меті, солдат в змозі охопити все, що відбувається на полі бою в його динаміці, як вовк, що нападає разом зі своєю зграєю.

10 wolves soldiers

Існує ще один досить дискусійний феномен, що стосується зору в бою. Це ефект «сповільненої зйомки».

11 bullet time

«Безліч бійців говорили, що вони можуть бачити політ кулі під час бою. Набагато пізніше могли вказати точку попадання і це було б неможливо, якби вони не бачили траєкторію польоту кулі. Це не так як у фільмі «Матриця», це більше схоже на пейнтбол, де політ кулі можна спостерігати», - говорить Гроссман.

12 segment getting shot

Розум пораненого бійця часто малює в його уяві ірраціональні картини або навіть галюцинації. Це не наслідок роботи психіки, а частина механізму виживання.

Яскраве підтвердження тому випадок з жінкою офіцером поліції з Флориди. Під час перестрілки вона отримала десять поранень, і в один момент вона сказала собі: «Через шість місяців я виходжу заміж і ви мені не заважаєте!» Після чого вона застрелила обох виродків, які стріляли в неї. На службу вона повернулася через рік. Тобто це приклад ірраціональних, але одночасно мотивуючих думок.

13 segment firefight

Усвідомлення того, що хтось намагається Вас убити, мало б досить сумні наслідки, якби наше тіло і мозок не починали працювати в особливому і незвичному режимі. Але якщо Ви до цього готові, це не застане Вас зненацька.

«Існує безліч способів адаптації людей до умов бою і до необхідності вбивати. І всі ці способи працюють», - говорить Гроссман.

14 blood opening face

Один з варіантів такої адаптації - «ейфорія того, хто вижив». Почуття ейфорії, яке людина відчуває, переживши небезпечну для життя ситуацію, наприклад, інтенсивний бій. «Це природна реакція тіла: Я - живий! Цей стан можна порівняти із задоволенням від виконаної складної задачі. Ти тільки що запобіг смертельній небезпеці, зберіг своє власне життя і життя інших людей. Це нормально - відчувати задоволення від цього».

Після бою для психіки непідготовленого бійця можуть наступати наслідки, не менше згубні ніж вчасно не перев'язані рани. На них під час бою не звертаєш уваги, а після бою, коли тіло розслабляється, а кровообіг приходить в норму, вони починають кровоточити.

«У підсумку, ти - переможець. Ти проломив голову злому вовку. Ти переміг в бою. А потім ти розслабляєшся, стікаєш кров'ю і ... вмираєш. Тому, наскільки важливо вчасно накласти на поки ще не рану, що кровоточить пов'язку, настільки ж важливо пам'ятати, що тіло завжди повертається в початковий стан. Рана, що не кровоточила в запалі битви, почне кровоточити пізніше. Тому важливо негайно накласти джгут, якщо є поранення. Людям потрібно розуміти важливість цього».

15 hospital bed

Для багатьох учасників бойових дій справжні випробування починаються лише коли вони опиняються за тисячу кілометрів від поля бою. Виникає ситуація при якій люди спочатку відчувають ейфорію, а потім їх накриває почуття провини. Вони думають: «Я його вбив і відчував себе нормально після цього». На біологічному рівні, середній мозок - «мозок тварини» - не відчуває каяття з приводу вбивства. Але потім другий мозок - «мозок людини», - який домінує, каже: «Я повинен відчувати провину за скоєне». І після цього починається нескінченний процес в спробах примиритися зі тим, що трапилося. Але в наших силах припинити це ходіння по колу, пояснюючи, що відсутність почуття провини після бою - це природно.

16 street walking

Ті, хто дивився фільми про війну, знайомі з явищем «повернення в минуле». Зазвичай це виглядає так: солдат, який нещодавно повернувся з війни, йде по вулиці, чує або бачить щось, що нагадує йому про битву, і в цей момент картинка переносить нас в минуле - на поле бою. Так виглядає придумана Голлівудом інтерпретація існуючого психологічного явища, званого «спогад пережитого».

Будучи дитиною, скільки разів Ви торкалися гарячої сковорідки? Один раз. Торкнувшись її, Ви скрикнули, і після цього встановилася сильний неврологічний зв'язок. Середній мозок сказав: «Ніколи більше не торкайся цієї сковорідки». І Ви запам'ятали це на все життя. Але ймовірність загинути в бою впливає на психіку значно сильніше, ніж спогад про опік від сковорідки. І так само, як і у випадку з гарячою сковорідкою, вона запам'ятовується глибоко і міцно. І якщо Ви не попереджені про існування такого зв'язку, Ви не розумієте, що з Вами відбувається: Ви чуєте гучний вибух, серце починає скажено битися, ви відчайдушно хапаєте ротом повітря ... Важливо попередити бійців про можливість повторно відчути ті ж емоції і почуття, які вони відчували під час війни. Це може призвести до посттравматичного стресового розладу, якщо не вжити відповідних заходів.

17 bar

Багато учасників бойових дій надають перевагу уникненню розмов про війну, або говорять про неї невизначено і зневажливо. Це природно. Мозок не любить заново переживати травматичні події. Але спроби сховати важкі спогади глибше тільки підсилюють їх.

В підсумку, це закінчиться психічним розладом. Необхідно примиритися з власною пам'яттю. Необхідно розділити пережиті події та емоції, які їх супроводжували. Одним із прийомів, що застосовуються в терапії, є прийом відволікання, суть якого полягає в тому, що розповідь про пережиті події супроводжується випиванням рідини. Прийом рідини - потужний біологічне процес, який активізує роботу середнього мозку, і дає відчуття безпеки. Повторення цього процесу кілька разів допоможе розірвати зв'язок між спогадами про події та їх емоційною складовою. Тобто поговорити про це за пивом зі своїми друзями дійсно надзвичайно правильно, але важливо знати міру, інакше результат зловживання алкоголем може бути зворотним.

18 helicopter ride 1

Відразу після початку бойових дій, багато, якщо не більшість, солдат починають глибше усвідомлювати спокій і комфорт мирного життя. Бажання повернеться до нього стає нестерпним. Але так буває не завжди. Деякі солдати, особливо ті, які пережили важкі бої, починають за ними сумувати.

Вони подібні до бійцівських собак, які постійно шукають бійки. Вони стверджували, що це найчудовіший досвід в їхньому житті. Багатьох хлопців змусили йти на війну, але за рідкісним винятком, нікого не змушували йти туди повторно. Вони поверталися тому, що хотіли. Це було апогеєм їхнього життєвого досвіду. І в цьому немає нічого поганого або неправильного. Такі люди потрібні людству, а їм потрібно пишатися собою і тим, що вони робили.

 

 

ADAM LINEHAN

Cтарший штатний автор команди Task & Purpose. У період з 2006 по 2012 роки служив військовим медиком армії США, ветеран військових дій в Іраку і Афганістані

Джерело:

This Is Your Brain On War

Переклад українською Вітрова Доця

Контакти

З питань організації навчань:

  • Email : Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
  • Святослав : (+38) 095-577-7084 
  • Вітер : (+38) 050-382-0842

З питань щодо роботи сайту та форуму:

  • Email : Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Інформація

ДОПОМОГТИ ПРОЕКТУ
На сайті 116 гостей та користувачі відсутні
Перегляди статей
2158300